“Синку, хотів би померти за Тебе” – сказав батько до шестирічного Антося. “Але то я, тату, помираю за тебе”.
“Книга для дітей про смерть? Це не дуже гарна ідея”. Агнешка Пшибильська почула таку відповідь у багатьох видавництвах. Але однак стояла на своєму і написала книжку “Як Антось став лицарем” про хлопчика, який помер від раку. Ця історія повна болю, але водночас прекрасна і про найважливіші речі в житті.
Бунт проти Бога
Антек Боємскі ходив би зараз до другого класу ліцею. Коли хлопчику було п’ять – у нього діагностували онкологію. Почалась боротьба – сплетіння терпінь, праці, очевидних успіхів і чергових повернень до шпиталю. За неповні два роки хлопчик програв або ж, точніше, як личить лицарю, програв битву, та виграв війну. Незважаючи на страшні терпіння йшов на зустріч з Ісусом покірним і спокійним. А тим, хто його знав, дав натхненний приклад жертовної терпеливості.
Допоможеш Ісусові?
Мама Антося пригадує лише один випадок, коли син збунтував супроти хвороби і Бога, який її допустив. Мати тоді відповіла хлопчику, що Ісус, йдучи хресною дорогою і несучи хреста, дивиться на нього і запитує, чи готовий він допомогти. “Не знаю, як мені в голову прийшла така думка. Напевно це справа Святого Духа”. І Антось погодився.
Хлопчик отримав колись від отця Яна маленький чорний хрестик. Священик порадив, що завжди, коли малого щось болітиме, нехай бере хрестик і промовляє: “Ісусе, довіряю Тобі”.
Антось одразу ж узяв його. Він жертвував свій біль за рідних, родичів, за подругу із шпиталю. Про це знали навіть медсестри і коли приходили забирати його на процедури, то запитували: “Маєш свого хрестика? Тоді ідемо?”
Звідки така зрілість у хлопчика?
Були такі дні, коли незважаючи на ліки, біль був таким сильним, що хлопчик не випускав хрестика з рук. Він добре знав, що з ним. Одного разу його батько Себастіян розплакався і сказав: “Синку, хотів би померти за Тебе”. “Але це я, тату, помираю за тебе”- відповів шестирічний хлопчина. “Добре знав, що іде на зустріч з Ісусом і чекав цього” – пригадує мати Дорота.
Звідки стільки віри і зрілості у дитини? Мати твердить, що діти у такому віці і справді цікавляться духовністю. Знає це із досвіду, бо мають ще восьмеро дітей. Однак Антось був особливо вразливим на теми, пов’язані з Богом.
Історія Антося вразила багатьох людей. Мати каже, що бувають випадки, коли люди просять хлопчика про допомогу у певних труднощах – і проблеми вирішуються.
Дорота також відчуває опіку над собою і всією родиною.
“Як Антось став лицарем” – це вже друга книжка про хлопчика, першу “На кінець світу” написав Мартін Людвіцкі, вчитель зі школи, до якої Антось мав би ходити, а зараз ходять туди його брати. Ця скромна тоненька книжечка стала бестселером у видавництві, яке її видало.
Переклад і адаптація Тетяни Трачук
